Форум » Out of the game » Ctrl + V » Ответить
Ctrl + V
Adriana: просто нажми контрл - вэ=) объясняю. контрл - вэ, это то же, что и "Вставить" в контекстном меню. вставится то, что лежит у вас в буфере обмена
Rosalie Hale: Когда сбываются самые заветные мечты, следует ожидать, что рано или поздно судьба предъявит тебе счет.
Alice Cullen: Катеначчо (итал. Catenaccio)
Rosalie Hale: Эсхил Орестея Пересказал М. Л. Гаспаров Самым могучим царем в последнем поколении греческих героев был Агамемнон, правитель Аргоса. Это он начальствовал над всеми греческими войсками в Троянской войне, ссорился и мирился с Ахиллом в «Илиаде», а потом победил и разорил Трою. Но участь его оказалась ужасна, а участь сына его Ореста — еще ужаснее. Им пришлось и совершать преступления и расплачиваться за преступления — свои и чужие. Отец Агамемнона Атрей жестоко боролся за власть со своим братом Фиестом. В этой борьбе Фиест обольстил жену Атрея, а Атрей за это убил двух маленьких детей Фиеста и накормил ни о чем не догадывающегося отца их мясом. (Про этот людоедский пир потом Сенека напишет трагедию «Фиест».) За это на Атрея и его род легло страшное проклятие. Третий же сын Фиеста, по имени Эгисф, спасся и вырос на чужбине, помышляя только об одном: о мести за отца. У Атрея было два сына: герои Троянской войны Агамемнон и Менелай. Они женились на двух сестрах: Менелай — на Елене, Агамемнон — на Клитемнестре (или Клитеместре). Когда из-за Елены началась Троянская война, греческие войска под начальством Агамемнона собрались для отплытия в гавань Авлиду. Здесь им было двусмысленное знамение: два орла растерзали беременную зайчиху. Гадатель сказал: два царя возьмут Трою, полную сокровищ, но им не миновать гнева богини Артемиды, покровительницы беременных и рожениц. И действительно, Артемида насылает на греческие корабли противные ветры, а в искупление требует себе человеческой жертвы — юной Ифигении, дочери Агамемнона и Клитемнестры. Долг вождя побеждает в Агамемноне чувства отца; он отдает Ифигению на смерть. (О том, что случилось с Ифигенией, потом напишет трагедию Еврипид.) Греки отплывают под Трою, а в Аргосе остается Климнестра, мать Ифигении, помышляя только об одном — о мести за дочь. Двое мстителей находят друг друга: Эгисф и Клитемнестра становятся любовниками и десять лет, пока тянется война, ждут возвращения Агамемнона. Наконец Агамемнон возвращается, торжествуя, — и тут его настигает месть. Когда он омывается в бане, Клитемнестра и Эгисф накидывают на него покрывало и поражают его топором. После этого они правят в Аргосе как царь и царица. Но в живых остается маленький сын Агамемнона и Клитемнестры — Орест: чувство матери побеждает в Клитемнестре расчет мстительницы, она отсылает его в чужой край, чтобы Эгисф не погубил за отцом и сына. Орест растет в далекой Фокиде, помышляя только об одном — о мести за Агамемнона. За отца он должен убить мать; ему страшно, но вещий бог Аполлон властно ему говорит: «Это твой долг». Орест вырос и приходит мстить. С ним его фокидский друг Пилад — имена их стали в мифе неразрывны. Они притворяются путниками, принесшими весть, сразу и печальную и радостную: будто бы Орест умер на чужбине, будто бы Эгисфу и Клитемнестре больше не грозит никакая месть. Их впускают к царю и царице, и здесь Орест исполняет свой страшный долг: убивает сперва отчима, а потом родную мать. Кто теперь продолжит эту цепь смертей, кто будет мстить Оресту? У Эгисфа с Клитемнестрой не осталось детей-мстителей. И тогда на Ореста ополчаются сами богини мщения, чудовищные Эриннии; они насылают на него безумие, он в отчаянии мечется по всей Греции и наконец припадает к богу Аполлону: «Ты послал меня на месть, ты и спаси меня от мести». Бог выступает против богинь: они — за древнюю веру в то, что материнское родство важнее отцовского, он — за новое убеждение, что отцовское родство важнее материнского. Кто рассудит богов? Люди. В Афинах, под присмотром богини Афины (она женщина, как Эриннии, и она мужественна, как Аполлон), собирается суд старейшин и решает: Орест прав, он должен быть очищен от греха, а Эринниям, чтобы их умилостивить, будет воздвигнуто святилище в Афинах, где их будут чтить под именем Евменид, что значит «Благие богини». По этим мифам драматург Эсхил и написал свою трилогию «Орестея» — три продолжающие друг друга трагедии: «Агамемнон», «Хоэфоры», «Евмениды». «Агамемнон» — самая длинная трагедия из трех. Она начинается необычно. В Аргосе, на плоской крыше царского дворца, лежит дозорный раб и смотрит на горизонт: когда падет Троя, то на ближней к ней горе зажгут костер, его увидят через море на другой горе и зажгут второй, потом третий, и так огненная весть дойдет до Аргоса: победа одержана, скоро будет домой Агамемнон. Он ждет без сна уже десять лет под зноем и холодом — и вот огонь вспыхивает, дозорный вскакивает и бежит оповестить царицу Клитемнестру, хоть и чувствует: не к добру эта весть. Входит хор аргосских старейшин: они еще ни о чем не знают. Они вспоминают в долгой песне все бедствия войны — и коварство Париса, и измену Елены, и жертвоприношение Ифигении, и нынешнюю неправедную власть в Аргосе: зачем все это? Видно, таков мировой закон: не пострадав, не научишься. Они повторяют припев: «Горе, горе, увы! но добру да будет победа». И молитва словно сбывается: из дворца выходит Клитемнестра и объявляет: «Добру — победа!» — Троя взята, герои возвращаются, и кто праведен — тому добрый возврат, а кто грешен — тому недобрый. Хор откликается новой песней: в ней благодарность богам за победу и тревога за вождей-победителей. Потому что трудно быть праведным — блюсти меру: Троя пала за гордыню, теперь не впасть бы нам в гордыню самим: малое счастье верней большого. И точно: является вестник Агамемнона, подтверждает победу, поминает десять лет мучений под Троей и рассказывает о буре на обратном пути, когда все море «расцвело трупами» — видно, много было неправедных. Но Агамемнон жив, близится и велик, как бог. Хор вновь поет, как вина родит вину, и вновь клянет зачинщицу войны — Елену, сестру Клитемнестры. И вот наконец въезжает Агамемнон с пленниками. Он и впрямь велик, как бог: «Со мной победа: будь она со мной и здесь!» Клитемнестра, склоняясь, стелет ему пурпурный ковер. Он отшатывается: «Я человек, а пурпуром лишь бога чтут». Но она быстро его уговаривает, и Агамемнон вступает во дворец по пурпуру, а Клитемнестра входит за ним с двусмысленной молитвою: «О Зевс-Свершитель, все сверши, о чем молю!» Мера превышена: близится расплата. Хор поет о смутном предчувствии беды. И слышит неожиданный отклик: на сцене осталась пленница Агамемнона, троянская царевна Кассандра, ее полюбил когда-то Аполлон и дал ей дар пророчества, но она отвергла Аполлона, и за это ее пророчествам никто не верит. Теперь она отрывистыми криками кричит о прошлом и будущем аргосского дома: людская бойня, съеденные младенцы, сеть и топор, пьяная кровь, собственная смерть, хор Эринний и сын, казнящий мать! Хору страшно. И тут из-за сцены раздается стон Агамемнона: «О ужас! в доме собственном разит топор!.. О горе мне! другой удар: уходит жизнь». Что делать? Во внутренних покоях дворца лежат трупы Агамемнона и Кассандры, над ними — Клитемнестра. «Я лгала, я хитрила — теперь говорю правду. Вместо тайной ненависти — открытая месть: за убитую дочь, за пленную наложницу. И мстящие Эриннии — за меня!» Хор в ужасе плачет о царе и клянет злодейку: демон мести поселился в доме, нет конца беде. Рядом с Клитемнестрой встает Эгисф: «Моя сила, моя правда, моя месть за Фиеста и его детей!» Старцы из хора идут на Эгисфа с обнаженными мечами, Эгисф кличет стражу, Клитемнестра их разнимает: «УЖ и так велика жатва смерти — пусть бессильные лаются, а наше дело — царствовать!» Первой трагедии — конец. Действие второй трагедии — восемь лет спустя: Орест вырос и в сопровождении Пилада приходит мстить. Он склоняется над могилой Агамемнона и в знак верности кладет на нее отрезанную прядь своих волос. А потом прячется, потому что видит приближающийся хор. Это хоэфоры, совершительницы возлияний, — по ним называется трагедия. Возлияния водой, вином и медом делались на могилах, чтобы почтить покойника. Клитемнестра продолжает бояться Агамемнона и мертвым, ей снятся страшные сны, поэтому она прислала сюда с возлияниями своих рабынь во главе с Электрой, сестрой Ореста. Они любят Агамемнона, ненавидят Клитемнестру и Эгисфа, тоскуют об Оресте: «Пусть я буду не такой, как мать, — молит Электра, — и пусть вернется Орест отомстить за отца!» Но может быть, он уже вернулся? Вот на могиле прядь волос — цвет в цвет с волосами Электры; вот перед могилой отпечаток ноги — след в след с ногою Электры. Электра с хоэфорами не знает, что и думать. И тут к ним выходит Орест. Узнание совершается быстро: конечно, сначала Электра не верит, но Орест показывает ей: «Вот мои волосы: приложи прядь к моей голове, и ты увидишь, где она отрезана; вот мой плащ — ты сама соткала его мне, когда я был еще ребенком». Брат и сестра обнимают друг друга: «Мы вместе, с нами правда, и над нами — Зевс!» Правда Зевса, веление Аполлона и воля к мести соединяют их против общей обидчицы — Клитемнестры и ее Эгисфа. Перекликаясь с хором, они молятся богам о помощи. Клитемнестре снилось, будто она родила змею и змея ужалила ее в грудь? Пусть же сбудется этот сон! Орест рассказывает Электре и хору, как проникнет он во дворец к злой царице; хор отвечает песней о злых женщинах былых времен — о женах, из ревности перебивших всех мужчин на острове Лемносе, о Скилле, ради любовника погубившей отца, об Алфее, которая, мстя за братьев, извела родного сына, Начинается воплощение замысла: Орест и Пилад, переодетые странниками, стучатся во дворец. К ним выходит Клитемнестра. «Я проходил через Фокиду, — говорит Орест, — и мне сказали: передай в Аргос, что Орест умер; если хотят — пусть пришлют за прахом». Клитемнестра вскрикивает: ей жалко сына, она хотела спасти его от Эгисфа, но не спасла от смерти. Неузнанный Орест с Пиладом входят в дом. Нарастание трагизма перебивается эпизодом почти комическим: старая нянька Ореста плачется перед хором, как она любила его малюткой, и кормила, и поила, и стирала пеленки, а теперь он умер. «Не плачь — может быть, и не умер!» — говорит ей старшая в хоре. Час близок, хор взывает к Зевсу: «Помоги!»; к предкам: «Смените гнев на милость!»; к Оресту: «Будь тверд! если мать вскрикнет: «сын!» — ты ответь ей: «отец!» Является Эгисф: верить или не верить вестям? Он входит во дворец, хор замирает, — и из дворца доносятся удар и стон. Выбегает Клитемнестра, за нею Орест с мечом и Пилад. Она раскрывает грудь: «Пожалей! этой грудью я тебя вскормила, у этой груди я тебя баюкала». Оресту страшно. «Пилад, что делать?» — спрашивает он. И Пилад, до этого не сказавший ни слова, говорит: «А воля Аполлона? а твои клятвы?» Больше Орест не колеблется. «Это судьба судила мне убить мужа!» — кричит Клитемнестра. «А мне — тебя», — отвечает Орест. «Ты, сын, убьешь меня, мать?» — «Ты сама себе убийца». — «Кровь матери отомстит тебе!» — «Кровь отца страшней». Орест ведет мать в дом — на казнь. Хор в смятении поет: «Воля Аполлона — смертному закон; скоро минует зло». Раскрывается внутренность дворца, лежат трупы Клитемнестры и Эгисфа, над ними — Орест, потрясающий кровавым покрывалом Агамемнона. Он уже чувствует безумящее приближение Эринний. Он говорит: «Аполлон велел мне, мстя за отца, убить мать; Аполлон обещал мне очистить меня от кровавого греха. Странником-просителем с масличной ветвью в руках я пойду к его алтарю; а вы будьте свидетелями моего горя». Он убегает, хор поет: «Что-то будет?» На этом кончается вторая трагедия. Третья трагедия, «Евмениды», начинается перед храмом Аполлона в Дельфах, где середина земного круга; храм этот принадлежал сперва Гее-Земле, потом Фемиде-Справедливости, теперь Аполлону-Вещателю. У алтаря — Орест с мечом и масличной ветвью просителя; вокруг хор Эринний, дочерей Ночи, черных и чудовищных. Они спят: это Аполлон навел на них сон, чтобы вызволить Ореста. Аполлон говорит ему: «Беги, пересеки землю и море, предстань в Афины, там будет суд». «Помни обо мне!» — молит Орест. «Помню», — отвечает Аполлон. Орест убегает. Является тень Клитемнестры. Она взывает к Эринниям: «Вот моя рана, вот моя кровь, а вы спите: где же ваше мщение?» Эриннии пробуждаются и хором клянут Аполлона: «Ты спасаешь грешника, ты рушишь вечную Правду, младшие боги попирают старших!» Аполлон принимает вызов: происходит первый, еще короткий спор. «Он убил мать!» — «А она убила мужа». — «Муж жене — не родная кровь: матереубийство страшней мужеубийства». — «Муж жене — родной по закону, сын матери — родной по природе; а закон всюду един, и в природе не святее, чем в семье и обществе. Так положил Зевс, вступив в законный брак с своею Герою». — «Что ж, ты — с молодыми богами, мы — со старыми!» И они устремляются прочь, в Афины: Эриннии — губить Ореста, Аполлон — спасать Ореста. Действие переносится в Афины: Орест сидит перед храмом богини, обняв ее кумир, и взывает к ее суду, Эриннии хороводом вокруг него поют знаменитую «вяжущую песнь»: «Мы блюдем кровавый закон: кто пролил родную кровь — тому поплатиться своей; иначе не станет рода! Он бежать — мы за ним; он в Аид — мы за ним; вот голос старинной Правды!» Афина предстает из храма: «Не мне вас судить: кого осужу, тот станет врагом афинянам, а я этого не хочу; пусть же лучшие из афинян сами свершат суд, сами сделают выбор». Хор в тревоге: что решат люди? не рухнет ли древний порядок? Выходят судьи — афинские старейшины; за ними — Афина, перед ними — с одной стороны Эриннии, с другой — Орест и его наставник Аполлон. Начинается второй, главный спор. «Ты убил мать». — «А она убила мужа». — «Муж жене — не родная кровь». — «Я такой матери — тоже не родная кровь». — «Он отрекся от родства!» — «И он прав, — вмешивается Аполлон, — отец сыну родней, чем мать: отец зачинает плод, мать лишь взращивает его в утробе. Отец и без матери может родить: вот перед вами Афина, без матери рожденная из головы Зевса!» — «Вершите суд», — говорит Афина старейшинам. Один за другим они голосуют, опуская камешки в чаши: в чашу осуждения, в чашу оправдания. Подсчитывают: голоса разделились поровну. «Тогда и я подаю мой голос, — говорит Афина, — и подаю за оправдание: милосердие выше озлобления, мужское родство выше женского». С тех пор во все века в афинском суде при равенстве голосов подсудимый считался оправданным — «голосом Афины». Аполлон с победою, Орест с благодарностью покидают сцену. Перед Афиной остаются Эриннии. Они в неистовстве: рушатся древние устои, люди попирают родовые законы, как покарать их? Наслать ли на афинян голод, чуму, смерть? «Не нужно, — убеждает их Афина. — Милосердие выше озлобления: пошлите афинской земле плодородие, афинским семьям многодетность, афинскому государству крепость. Родовая месть цепью убийств подтачивает государство изнутри, а государство должно быть прочным, чтобы противостоять внешним врагам. Будьте милостивы к афинянам, и афиняне будут вечно чтить вас как „Благих богинь“ — Евменид. А святилище ваше будет меж холмом, где стоит мой храм, и холмом, где судит вот этот суд». И хор постепенно умиротворяется, принимает новую почесть, благословляет афинскую землю: «Прочь раздоры, да не будет крови за кровь, да будет радость за радость, да сплотятся все вкруг общих дел, против общих врагов». И уже не Эринниями, а Евменидами, под водительством Афины, хор покидает сцену.
Alice Cullen: Paracheirodon innesi
Veronica Nicolescu:
Veronica Nicolescu: Rosalie Hale ого
Jessica Stanley: Taylor Swift - Better Than Revenge
Alice Cullen: Red Bull 426
Rosalie Hale: Люблю тебе, моє Сонечко! Відправ це тим, хто заслуговує любові. Отримаєшь 1-3 ти нікому не потрібен. 4-6 ти комусь цікавий. 7-10 ти просто супер. Побачиш хто тебе любить.
Alice Cullen: Ароматические соединения (арены) — циклические органические соединения, которые имеют в своём составе ароматическую систему связей. Они могут иметь насыщенные или ненасыщенные боковые цепи.
Rosalie Hale: Ещё с детства колготки учат нас тому, что две полоски - это жопа! © Если Вы искренне считаете женщин слабым полом, попробуйте ночью перетянуть одеяло на себя! © Если я дала тебе ключ от своего сердца- не радуйся! Завтра я поменяю замок! © «Любить нельзя использовать». А вот где поставить запятую, каждая девушка решает для себя сама... © Хочется такого парня, чтобы "Ух какой"!!! А вокруг одни "Ой бляяя" ©
Alice Cullen: Lauren Cohan
Rosalie Hale: `
Alice Cullen: Греко-персидские войны
Rosalie Hale: Убийственная вещь - это женская память (Оскар Уайльд)
Alice Cullen: Fabretti
Rosalie Hale: Боротьба із злочинністю органічно входить до загальної системи соціальної діяльності нашої держави, спрямованої на вдосконалення способу життя українського народу. В умовах економічної кризи, нерівномірності суспільного розвитку, значних прогалин у законодавстві та інших негативних чинників спостерігається збільшення осіб, які схильні до скоєння злочинів. За цих умов виникає необхідність у поінформованості громадян про події криміногенної ситуації у державі, в певному регіоні, області, місті. Ця інформація передається електронними та друкованими засобами інформації. З неї можна довідатись про юридично-правові норми життя у нашій країні, а також про заходи, які застосовуються у боротьбі зі злочинністю, поради щодо самозахисту та ін. Що стосується причин зростання злочинності, то вони загалом випливають: По-перше — з економічної кризи у країні і, як наслідок, різкого спаду рівня життя, що спонукає певну частину населення, особливо молодь, поліпшити рівень особистого життя будь-якою ціною. По-друге — з недосконалості законодавчої і правової бази, що дає можливість окремим особам використовувати незаконні шляхи власного забезпечення (тіньова економіка та ін.) По-третє — «зовнішнього фактора», котрий полягає в тому, що сучасне покоління в силу історичних обставин не має високого рівня національної культури і християнських цінностей, які виховували б людей на засадах заповідей Божих. По-четверте — негативного впливу на свідомість окремих людей масової культури Заходу, перегляд кінофільмів, відеозаписів, що пропагують насильство, розбій, секс. В умовах криміногенної ситуації, що склалася в нашій країні, питання особистої безпеки хвилює кожного громадянина, адже кожен може стати жертвою злочину. Дійовим засобом проти посягань на особистість є самозахист. Що ж таке самозахист? Самозахист — це законні дії громадян при умові, якщо при цьому було дотримано певних вимог, основною з яких є глибоке розуміння таких важливих положень у кримінальному праві, як необхідна оборона. Під необхідною обороною розуміють правомірний захист від суспільне небезпечних посягань на інтереси держави, суспільні чи особисті інтереси шляхом заподіяння шкоди тому, хто посягає. Суть особистої оборони полягає в її моральному змісті та соціальній спрямованості. Тобто необхідною визнається оборона лише тоді, коли вона була направлена на відбиття суспільне небезпечного нападу, на захист прав та інтересів людини, котра обороняється від загрози заподіяння шкоди. Закон встановлює, що особа, яка заподіяла в момент необхідної оборони шкоду нападаючому, не несе за це відповідальності, оскільки її дії присікають чи запобігають нападу. Право на самозахист може використовувати кожна людина. Законодавством України передбачено, що при захисті особистих інтересів можливе заподіяння шкоди тому, хто на них посягає. Для свого захисту необхідна як фізична, так і психологічна готовність до надзвичайної ситуації. Це значно підвищить шанси дати відсіч зловмисникові. Бажано, та й в інтересах кожної особи чоловічої і жіночої статі, оволодіти хоча б елементарними прийомами самбо, боксу чи інших аналогічних видів спорту. Для цього існує достатньо різних спортивних секцій, гуртків, де можна в короткий час навчитися навичкам самозахисту. Добре б мати при собі газову зброю, придбану в установленому порядку. В жодному разі не рекомендується озброюватись холодною зброєю, бо лише її зберігання призводить до порушення правових норм. Слід зауважити, що у життєвих ситуаціях криміногенного характеру дуже багато умов щодо використання необхідної оборони, які треба знати і враховувати перед тим, як прийняти рішення про самозахист. У відповідній літературі зазначено, що такими умовами, зокрема, є: — суспільна небезпека посягання (нападу) і його дійовість; — можливість захисту державних, громадянських, особистих (своїх власних та інших осіб) інтересів; — заподіяння шкоди тільки нападаючому; — захист не повинен перевищувати меж необхідності. Іншими словами, щоб необхідна оборона була правомірною дією, потрібно, щоб ці умови були в сукупності. ШЛЯХИ, ФОРМИ ТА МЕТОДИ САМОЗАХИСТУ Форма самозахисту є крайньою необхідністю. Вона може здійснюватися шляхом нанесення певної шкоди нападаючому, якщо небезпека від його дій не могла бути усунута іншими засобами. Це можливо здійснити різними шляхами: — застосуванням фізичної сили (найпоширеніша форма), тобто рукопашного бою; — застосуванням спеціальних засобів (газовий пістолет, газовий балончик); — застосуванням спеціально тренованої собаки. Рукопашний бій складається з різноманітних способів і прийомів самозахисту. Розглянемо деякі з них. Несподіваний напад починається завжди з близької відстані. У першу чергу необхідно негайно звільнитися від нападника, а потім не підпускати його близько до себе та не підпадати під його удари. Однією з реакцій того, хто захищається, стає нанесення ударів ногами, оскільки вони втричі сильніші від рук. Ногами можна наносити удари, перебуваючи на порівняно великій дистанції (2-3 кроки) від нападника. Особі, яка захищається, невідомі фізичні можливості злочинця, тому сильні удари чоботами будуть у цій ситуації найефективнішим прийомом самозахисту. Але у поєдинку на короткій дистанції домінуюче місце, без сумніву, належить ударам руками, головою, а також колінами. Переважно кулачний бій закінчується обхватом один одного. Тут виграє той, хто краще володіє прийомами боротьби. Така боротьба нерідко продовжується і на землі. У такому випадку вирішальну роль у досягненні перемоги відіграє уміле використання бойових прийомів самбо. Слід зазначити, що прийоми самбо мають перевагу навіть перед озброєним злочинцем, оскільки вони є невидимою зброєю. Вибір силового прийому залежить від обставин, ступеня небезпеки й агресивності осіб, до яких він застосовується. Так, при відбитті нападу слід діяти відповідно до небезпеки, яку являє нападник. Якщо нападає одна людина без зброї, то мусять бути певні прийоми. Більш рішучих заходів слід вживати, коли нападник дуже сильний фізично чи озброєний або не один. Тут наслідки застосування прийому можуть бути різні. При груповому нападі слід використовувати прийоми та удари, які вивели б з ладу першого нападника (зачинщика), а потім діяти залежно від ситуації. Слід звернути увагу на те, що для застосування фізичної сили до злочинця потрібно володіти певною силою, швидкістю, спритністю та координацією рухів. Важливим є не потрапляти під необгрунтований ризик свого життя чи здоров'я. Для цього слід задуматися: варто чинити фізичний опір чи ні. Але у будь-якому разі потрібно бути націленим на перемогу, діяти безпомилково, впевнено. У цій ситуації на допомогу приходить уміння володіти своїм психічним станом, уміння сконцентрувати психологічний пресинг на злочинця з пригніченням його волі. Тактика захисту від злочинця не містить готових штампів та готових рецептів на всі випадки. Слід діяти залежно від ситуації. ПРАВИЛА ПРИДБАННЯ ТА КОРИСТУВАННЯ ГАЗОВИМ ПІСТОЛЕТОМ Згідно з положенням про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку та застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовин сльозоточивої та дратівливої дії, затвердженого постановою № 706 Кабінету Міністрів України від 07.09.1993 р., дозвіл на придбання і зберігання газових пістолетів та патронів до них видають органи внутрішніх справ громадянам, які досягли 18-річного віку, за умови наявності висновку (довідки) медичного закладу (ЛКК) установленої форми про те, що за станом здоров'я вони можуть володіти (користуватися) спеціальними засобами самооборони та ознайомлені з порядком їх зберігання і застосування. Такий дозвіл видають за місцем проживання. Для отримання дозволу потрібно: подати до органів внутрішніх справ заповнену картку-заяву, дві фотокартки розміром 3x4, висновок медзакладу. Орган внутрішніх справ у місячний термін розглядає подані документи і видає дозвіл на придбання газового пістолета або мотивовано відмовляє в цьому. Придбаний газовий пістолет протягом 10 днів з дня придбання подається до органів внутрішніх справ для реєстрації та оформлення дозволу на його збереження у дерев'яних або металевих ящиках за місцем роботи або проживання. До нього не повинні мати доступ сторонні особи. В яких випадках власник може застосовувати газовий пістолет, заряджений речовинами сльозоточивої та дратівливої дії? 1. Для захисту від злочинних посягань на життя і здоров'я, житло та майно особисте чи інших громадян. 2. Для захисту від нападу на приміщення організації, установи та суб'єкта підприємницької діяльності за місцем праці. 3. Для затримання особи, яка скоїла злочин і намагається вчиняти опір чи втекти. Перед застосуванням газового пістолета громадянин, якщо є можливість, зобов'язаний попередити нападника про свій намір застосувати зброю. Якщо внаслідок застосування зброї нападникові заподіяно тілесні ушкодження або він помер, громадянин, що застосував зброю, зобов'язаний негайно викликати медичну допомогу та сповістити про це органи внутрішніх справ. Забороняється застосовувати спеціальні засоби самооборони у разі значного скупчення людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи. Аналогічні вимоги існують і щодо порядку продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування вогнепальної (мисливської) зброї. ПОРАДИ ЩОДО ЗАХИСТУ ОСОБИСТОЇ ВЛАСНОСТІ (ПОГРАБУВАННЯ КВАРТИР, ВИКРАДЕННЯ АВТОМОБІЛІВ, КИШЕНЬКОВИХ КРАДІЖОК) Крадіжки — один із способів забезпечення паразитичного способу життя злочинних елементів у будь-якому суспільстві. Потерпілі громадяни при цьому зазнають великої матеріальної шкоди. Що ж викрадають із квартир злодії? Декілька років тому це —дорогий одяг, гроші, дорогоцінні вироби з кришталю та фарфору, відео- та радіоапаратура тощо. Уданий час забирають усе, навіть продукти харчування. Але, в першу чергу, їх цікавість викликають особи, які мають значну суму іноземної валюти, імпортні речі. Як правило, квартирні злодії діють невеликими групами, в основному у складі 2-3 чоловік. Час скоювання квартирних крадіжок — в основному перша половина дня, коли більшість громадян перебуває на роботі, учні та студенти — у навчальних закладах. Квартирні крадіжки можуть бути скоєні такими способами: шляхом підбирання ключів, проникненням через вікно, виламуванням дверей, шляхом обдурення господарів тощо. Як зберегти своє майно від злочинних посягань? Звичайно, готових рецептів на всі випадки життя дати неможливо, але до основних порад бажано прислухатись. — Важливо, щоб у відсутність, а навіть у присутності мешканців квартири, всі вікна і двері були надійно зачиненими. Причому двері повинні бути добре обладнані надійними замками та засувами. — Для посилення міцності дверей добре використовувати металеві листи, подвійні вхідні двері. — Варто вмонтувати кілька замків, наприклад — внизу, посередині, вгорі. Але міцність дверей та надійність замків будуть тоді, коли добре будуть укріплені рами дверей. — Не слід забувати і про вмонтування у двері спеціального оглядового отвору (зорового вічка). Це допоможе захистити житло від непрошених гостей. — Найбільш надійним охоронцем квартири є спеціально вмонтована сигналізація, яка виведена на пульт централізованої охорони найближчого відділення міліції. Однак слід пам'ятати, що для крадія замків не існує. Тому треба завжди дбати про те, щоб за квартирою був постійний нагляд зі сторони сусідів та знайомих. Це стосується тих випадків, коли господарі покидають житло на довгий час. Нерідко квартирні крадіжки здійснюються з вини самих мешканців. Йдеться про сам факт проникнення в житло. Так, щоб здійснити пограбування квартири, злочинці, обманюючи господарів, називають себе працівниками ЖЕКу, газової служби і т. д. Слід пам'ятати, що чужих осіб до помешкання пускати на варто. Для оборони житла непогано мати собаку. Пам'ятайте, для проникнення у квартиру і викрадення цінних речей досвідченим злодіям достатньо 20— 30 хв. Рідко буває, що крадії перебувають у квартирі довше. Хоч на практиці були курйозні випадки, коли злодій полюбляв приймати теплу ванну після того, як усі бажані речі були підготовлені до виносу. Що ж робити під час квартирної крадіжки? 1. Якщо один вдома, то не потрібно відчиняти двері невідомим людям. 2. Якщо злочинці намагаються відкрити двері в квартиру, а вони міцні і добре закриті, спершу подзвонити у відділення міліції або дати знати про це сусідам. Якщо ж є сумніви, то спочатку треба двері закріпити будь-яким важким предметом. 3. Якщо двері до помешкання відкриті, коли ви прийшли, то в квартиру входити не можна. Треба звернутися до сусідів, викликати міліцію і спостерігати за квартирою до їх приїзду. Якщо в квартирі хтось є, потрібно закрити двері на ключ і залишити його в замку. Якщо в обкраденій квартирі нікого немає, все лишити на місці так до прибуття міліції. 4. Не залишайте ключ від квартири в «надійному місці», у кишені пальта. У разі загублення ключа — негайно міняйте замок. 5. У житті людей часто трапляються випадки крадіжок особистих речей на робочому місці, у місцях побутового і культурного обслу-говування, в гостях, у місцях відпочинку тощо. Радимо усі цінні реч' тримати завжди при собі. Перебуваючи на заняттях спортом, у місцях відпочинку, потрібно брати зі собою, як правило, малоцінні, навіть поношені речі, а документи, гроші і ключі здавати на зберігання відповідальній особі. Аналогічних порад потрібно дотримуватись тим, хто проживає у гуртожитках, готелях та ін. Певні проблеми завдають так звані кишенькові злодії, крадучи гроші та інші цінні речі. У більшості випадків цей злочин відбувається там, де збирається багато людей: переповнений громадський транспорт, ринки, черги тощо. Основна порада: не носіть зі собою великої суми грошей. Однак життєві ситуації різноманітні. Тож треба запам'ятати деякі правила: — не тримати великі суми грошей в одному місці; — пам'ятайте і тримайте під контролем ті місця, де зберігаєте гроші, — якщо гроші у сумочці, то її слід притиснути до грудей і пильнувати, щоб ніхто її не витягнув з-під рук; — гаманець треба класти у пакет чи господарську сумку на саме дно, зверху покласти різні речі, особливо такі, які створюють шум (шелестять); — у разі викрадання ключів і документів треба негайно змінити замок у квартирі; — у будь-якому разі кожна людина повинна бути пильною та обережною. Перераховані поради — загального характеру. У кожному конкретному разі слід діяти з урахуванням ситуації. Велика небезпека є у збереженні власного автомобіля, мотоцикла, велосипеда, їх викрадення дуже поширене навіть у цивілізованих розвинутих країнах. Наприклад, у Німеччині за один рік викрадають майже 60 тис. автомобілей. Запобігти викраденню автотранспортних засобів можна таким чином: — кожен автомобіль має бути обладнаний надійним електронним сторожовим пристроєм — сигналізацією; — по можливості слід мати надійне пристосування, яке зашкодить викрасти автомобіль, — замок на педалі і кермі; — оскільки всі замки в машині стандартні, то доцільно їх переробити під індивідуальний ключ; — залишати автомобіль на довгий час треба на видному місці — впритул до будівель, дерев, тобто в такому положенні, яке б ускладнювало процес виїзду. ЯК УНИКНУТИ ЗҐВАЛТУВАННЯ? Кримінальні дані свідчать, що цей злочин має тенденцію до зростання. Потерпілі, як правило, в міліцію не заявляють через страх громадського оголошення. Нижче наводимо деякі поради щодо захисту від зґвалтування. 1. Поведінка жінки повинна бути виключно моральною, не слід давати щонайменших причин до залицянь з боку незнайомця. 2. Якщо залицяються на вулиці, треба рухатись, не вступаючи у розмову, в гущу людей, до житла чи на дорогу, де проходить транспорт. Можна викрикнути якесь ім'я чи прізвище — буцімто якась знайома людина є поблизу. Якщо ситуація загострюється, потрібно голосно кричати все, що прийде в голову. 3. Якщо ґвалтівник схопив жінку, треба застосувати фізичний опір — удар ногою в пах нападаючого чи двома зігнутими пальцями (вказівним і середнім) затиснути кінчик носа хулігана. Потім підняти їх уверх і різко опустити руку (подібно струшуванню термометра). Створюється враження відірваного носа. Ще один з відволікаючих прийомів: жінці потрібно носити зі собою сигарети і сірники, незважаючи нате, курить вона чи ні. В тяжкий момент віч-на-віч з ґвалтівником варто запропонувати закурити. Розкурити самій сигарету і засунути її за комір своєму «залицяльникові», після чого притиснути її до тіла щонайсильніше і втікати з цього місця. Отож найкращий спосіб «охолодити» ґвалтівника — спричинити йому сильний біль у ділянці обличчя, шиї, живота. Можна вкусити його за ніс, губу, вухо, тикнути в очі пальцями. Захищатись треба завжди до кінця — на карту може бути поставлене життя жінки. 4. Рекомендується проявляти хитрість, обман з метою заманити ґвалтівника у місце, де є потенційний захист. 5. Дівчатам-підліткам рекомендується завжди повідомляти батьків — куди, до кого і з ким вони йдуть з дому. На вулиці потрібно перебувати в компанії знайомих друзів. Ідучи в гості, потрібно залишити батькам номер телефону й адресу. Виходячи від гостей, повідомляти про це батьків телефоном. Бажано, щоб хтось з батьків вийшов назустріч. 6. Не рекомендується в сутінках ходити через двори, парки та сквери 7. Звичайно, добре, щоб жінки володіли фізичними прийомами самбо, карате та іншими ефективними засобами, мали при собі газовий балончик. Проте тут небезпека криється у тому, щоб у складній ситуації струмінь сльозоточивого газу не направити на себе.
Alice Cullen: Антифранцузские коалиции
Rosalie Hale: <small>The fairytale gone B.A.D.<hr width = 75% size = 1 color = #4d061c><b>Имя:</b> Мануэла Яруш<br><b>Возраст:</b> 90|18<br><b>Раса:</b> оборотень<br><b>Способности:</b> стандартные для оборотня, усиленный нюх<br><hr width = 75% size = 1 color = #4d061c>Статус: pearlification<br>Респекты: 000 Оо
Isabella Swan: Rosalie Hale пишет: Оо
полная версия страницы